Слався, мій Ісусе!
Сніг летить – не тане…
За сміялись гуслі
В Віфлеємськім стані.
Слався, Боже, слався!
Сніг ляга на землю…
Ти родився, Спасе,
Не в людській оселі.
Слався, Отче любий!
Білий сніг витає…
Чом же Сина люди
В серце не впускають?
ІІ
Заплету у гриву ночі
Срібні дзвоники.
Розвіває зимний вітер
Співи ангельські…
Хай звучать слова пророчі!
Молитовники
Сіють в чорне поле світу
Вість Євангельську.
Запалю в віконці темнім
Свічку-зірочку…
У Ісуса-немовляти
Очі райдужні.
Щоб на вітрі не отерпли співи діточок,
Буду Господа благати
Словом вранішнім.
ІІІ
Не стану обертатися в «Учора» -
Там гори!
Там холодно і темно без любові,
Без крові
Христової, невинної, святої…
Не стану жити завтрашнім стрічанням,
Вінчанням.
У «Завтра» будуть інші таємниці
І лиця,
Гарячі посмішки, образ бездушних криця.
Спасибі, Боже, за оці хвилини,
За днину,
За те, що є «Сьогодні» День спасіння,
І сіни
Прочинено – Дитя лежить на сіні.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Друзья по вере - Igor Kolgarev Произведение 2002 года. Погибло на сгоревшем компьютере и с тех пор были попытки его восстановления. Что-то частично друзья восстанавливали, были попытки дописать отсутствующие места в 2007 году и 2020. Но побитых мест в тексте было слишком много, потому всякий раз бросал это дело. И вот в 2022 году только удалось более-менее восстановить большую часть.Сам прочитал те места, что восстанавливал через 20 лет и сравнил с тем, что было изначально... Очень забавно! Часто в новом тексте был совсем другой смысл и слова, которых не было в начальном варианте. Слава Богу, теперь есть оригинал! Увы, окончание исчезло и восстановлению не подлежит. Но всё равно - слава Богу!
