Благодарю Тебя Господь, за жертву на Голгофе.
Благодарю, что все мои грехи покрыл Собой.
И я пою Тебе, и на небесной ноте,
Смолкает всё и меркнет пред Тобой.
Благодарю, что Ты всегда, везде со мною!
Хранишь меня от зла, мой любящий Иисус!
Благодарю , ведь больше надо мною
Не властен злой, коварный дьявола искус.
Перед Отцом Небесным – Ты Ходатай мой.
Всё видит Он во мне, но только чрез Тебя.
И я в благодарении склоняюсь пред Тобой,
Хочу любить всем сердцем и душою я.
Но без Тебя, моим поступкам «грош цена»!
Если любви я к ближним не имею.
Но верю , победишь Ты, и она
Во мне проявится, и будет всё сильнее!
Научишь Ты, Господь меня и вере, и любви,
Без них,все будет здесь напрасно.
Хочу, чтоб я воочию смогла
Увидеть в небе город,золотой, прекрасный.
Лариса Максименко,
Калининград Россия
С Господом я уже 10 лет. Слава Ему за то что Он нашел меня, спас и оправдал. Я очень люблю Его, и мои стихи о Нем. e-mail автора:Lr936375@rambler.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 10198 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
